#1 Олена Базу: “Камера відкриває багато дверей по всьому світу”

Сьогодні ми розпочинаємо блок інтерв’ю з selfmade-людьми, які створюють себе самостійно і тим самим надихають.

Олена Базу – дизайнер, фотограф та lifestyle-блогер. Наразі Олена проживає в Україні і розвиває свій бренд одягу, а колись мешкала у Нью-Йорку і розповідала у блозі про життя та роботу за кордоном. Ми розпитали героїню нашого інтерв’ю про початок творчої кар’єри, персональний бренд одягу та лайфхаки про те, як встигати робити все заплановане.

В який момент і чому ти вирішила займатися фотографією, блогерством і дизайном?

Фотографією займаюся з дитинства. Починала з плівкового «Києва-14» свого дядька — ще раніше, ніж почала дизайнити. У дитинстві ходила на курси з програмування, і ми там робили такі страшні на вигляд сторінки, що я подумала: «А чому б не малювати це красиво?» Так з верстки пішла в дизайн. Свій перший сайт зробила в чотирнадцять років аж за 400 гривень і страшенно собою пишалася. Так займаюся цим вже дванадцять років.

А блог у мене з 2010 року, тоді я багато писала про дизайн. Серед російськомовним дизайнерів тоді модно було мати сайт на платформі «Эгея», ну і я туди ж. Але найактивніший період почався, коли я поїхала працювати у Нью-Йорку в двадцять три: в блозі я просто і щиро розповідала про своє життя в еміграції і багато знімала. Такий формат людям подобається.


Це міф, що зараз не читають блоги. Читають, коли там є що почитати.


Як думаєш, які складові необхідні, щоб створювати якісний контент?

Хороший смак і набаченість. Важливо помічати навколо себе красу, багато подорожувати, гортати дизайнерські журнали і читати книги про архітектуру, дизайн, фотографію, типографіку, мистецтво, кулінарію. Я дуже багато часу проводжу в Інстаграмі — і мені це тільки допомагає, а не заважає. Я підписана тільки на ті акаунти, які естетично мені подобаються і розвивають мій смак. Це скандинавські дизайнери, нью-йоркські ілюстратори, паризькі блогери і мінімалістичні бренди.

На акаунти друзів і колишніх однокласників не підписана. Інстаграм для мене як персоналізований ковток візуальної естетики, тому, щоб робити класний контент, потрібно «бачити» картинку. В доповненні з хорошими текстами це перетворюється в успішний особистий блог, адже люди не за контентом хочуть спостерігати, а за особистістю, за розвитком, за думкою або стилем цієї людини.


Я дуже багато часу проводжу в Інстаграмі — і мені це тільки допомагає, а не заважає.


Що підштовхнуло заснувати свій бренд?

Коли я вже зрозуміла, що хочу повернутися додому з Нью-Йорка, почала міркувати, що далі. Працювати в офісі я більше не хотіла, але дуже хотіла мати свій бізнес. У Нью-Йорку я хотіла «перекваліфікуватися» в фешн-блогера, а тому у мене була величезна колекція образів, які я хотіла собі купити і фотографуватися. Але до реалізації так і не дійшла, а от фото залишилися. Багато мінімалістичних речей я не могла знайти навіть в Zara — то стрази, то волани, то ще якісь декоративні деталі.

Так я вирішила, що створюю своє, для себе і для таких, як і я. Зараз я пішла далі, і Bazuhaus — це вже ком’юніті людей, яким важлива етичність речей, те, що ми не використовуємо пластик для упаковки, і те, що всі відходи виробництва ми переробляємо. Для мене важлива етичність виробництва і висока якість, тому що я не купую тонну речей кожен сезон. Для мене менше — краще. І для моїх клієнтів теж. І я це шалено ціную.


Для мене менше — краще. І для моїх клієнтів теж. І я це шалено ціную.


Ти працювала з великими і відомими брендами. Скажи, як ти просувалася в цьому напрямку?

Десь на другий місяць життя у Нью-Йорку мені в Інстаграмі написала одна блогерка і попросила її познімати на фешн-презентації за $50, я погодилася і так потрапила вперше в цю тусовку. Мене почали запрошувати на заходи побільше, бренди самі писали про колаборації. Я знімала і працювала на показі Tommy Hilfiger на New York Fashion Week і знімала для блогерів-мільйонників. Коли ти у Нью-Йорку, це не складно: ринок настільки великий, що місця вистачає всім (хоч іноді здається, що це не так). І навик фотографування мені, звісно, дуже допомагав. Камера відкриває багато дверей по всьому світу.

Навіть через два роки після повернення з Америки мені до сих пір щотижня приходять запрошення на заходи, покази, пропозиції про колаборації. Одного разу, потрапивши в розсилку піарників, ти залишаєшся там назавжди. В Україні все працює не так — у нас всі хочуть безкоштовно і «на вчора». Тому я не беру рекламу від наших, працюю тільки з закордонними брендами, ресторанами, готелями.


Я знімала і працювала на показі Tommy Hilfiger на New York Fashion Week і знімала для блогерів-мільйонників. Коли ти у Нью-Йорку, це не складно.


Які були перемоги, котрими ти пишаєшся, і поразки, які навчили тебе бути сильною?

Слово «перемога», напевно, тут буде не дуже доречним, тому що перемагають в змаганнях або війні, а я ніколи ні за що не воювала. Потрапити в Америку не було моєю метою, мене агентство само запросило. Заснувати свій бренд — це була не боротьба, а просто важливе рішення в важливий період. Взяти іпотеку в вісімнадцять років було теж одним з найважливіших рішень у житті, великий кредит на квартиру змушував мене заробляти в кілька разів більше, і цей навик допомагає мені зараз.

Не навчатися в університеті теж було відмінним рішенням (навіть у Нью-Йорку у мене не запитали про диплом). Піти працювати в офіс дизайнером — теж гарне рішення. Ключових і важливих рішень у житті було багато, а ось поразок навіть не можу придумати. Розлучитися з хлопцем, втрачати десятки тисяч доларів, отримати відмову у візі — чи можна вважати це поразками? Скоріше ні. Будь-який досвід корисний і призводить до хороших рішень. Якщо з Всесвітом не воювати, не буде і поразок, а лише досвід.


Якщо з Всесвітом не воювати, не буде і поразок, а лише досвід.


Як встигати займатися різними робочими процесами?

Не метушитися і робити тільки ті 20%, які приносять 80% результату і прибутку. Я знаю багатьох людей, які метушаться через дрібниці, що створює тільки ілюзію зайнятості, а по факту — це не важливі завдання. Я люблю оптимізацію. Наприклад, замовлення автоматично проходять через наш інтернет-магазин — мені не доводиться вручну у клієнтів збирати дані в Інстаграмі. Проводити зустрічі в одному місці — теж хороша звичка, не потрібно літати по місту і стояти в пробках. Все, навіть самі дрібні завдання, я записую в один загальний список і ставлю задачі по мірі пріоритетності, користуючись Wunderlist.

Записуючи задачі, я звільняю мозок для наступних думок, не намагаючись все втримати в голові. Для зовсім рутинних задач, які не вимагають прийняття рішень, можна і помічника найняти за невеликі гроші. У мене немає помічника, але є кур’єр, який відвозить щось кудись — наприклад, забирає лекала у конструктора і відвозить на виробництво. Раніше я сама це все робила, але по суті ці рухи були безглузді, тільки на таксі витрачаєш гроші. Кур’єру плачу не зарплату, а за кожну задачу, що зручно.


Я люблю оптимізацію.


Як вважаєш, можливо виховати в собі почуття прекрасного, або це те, що дається нам від народження?

Виховати смак можна в будь-якому віці: це складно і довго, але можливо. Якнайбільше дивитися красивого і аналізувати, чому таке поєднання кольорів класне, а ось це — не дуже. Шрифти, архітектура, фотографія, дизайн, освітлення, інтер’єри, мистецтво, одяг, посуд… Дивитися якомога більше і все це вбирати. І повторювати. Повторити все одно не вийде, але з’являється рефлекс «як зробити красиво».

У кожного своє почуття прекрасного, але важливо не зациклюватися на одній темі. Якщо створюєте взуття, не потрібно дивитися тільки за чужими брендами взуття — навпаки, потрібно дивитися на все, крім взуття. Спілкуватися з людьми, дивитися, слухати, повторювати, повторювати, повторювати. Оточувати себе красивими речами і прибирати все зайве навколо, хоча б у своїй квартирі.


Шрифти, архітектура, фотографія, дизайн, освітлення, інтер’єри, мистецтво, одяг, посуд…


Твій ідеальний день — це?

Мій ідеальний день — це коли ми з моїм чоловіком разом працюємо у центрі міста в улюбленому кафе; це коли виробництво зробило новий зразок так як потрібно і в термін; це коли багато продажів, багато завдань, гарна погода, авокадо-тост їси та квитки до Копенгагена на наступний місяць купуєш.

Де ти черпаєш натхнення? Твої улюблені книги і онлайн-видання, які тобі допомагають в роботі та житті?

Зараз це в основному телеграм-канали про бізнес та моду: Good morning, Karl!, ANTIHIPSTASWAG, Retail, Тёмная сторона. Регулярно читаю незалежне видання The Blueprint. Дивлюся ютуб-канали та в цілому Ютуб. Читаю новинки від видавництва «Манн, Иванов и Фербер». Годинами сиджу в Інстаграмі — він зіграв величезну роль у формуванні мого смаку та естетики. Соцмережі — це зовсім не зло, якщо використовувати їх для своїх завдань і цілей. Ну і подорожі дуже допомагають і змушують бігти і розвиватися ще швидше.


Соцмережі — це зовсім не зло, якщо використовувати їх для своїх завдань і цілей.


Більше: Блог | Instagram | Facebook | YouTube | Bazuhaus

 

0

БУДЬТЕ НА ЗВ’ЯЗКУ

Підпишіться на нашу розсилку, щоб першими дізнаватись про нові моделі, акції, спеціальні пропозиції та набагато більше.